Сьогодні Україна відзначає 31 рік проголошення Декларації про державний суверенітет України.
31 рік тому 16 липня 1990 року Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
На самому початку цього документа зазначено:
«Верховна Рада Української РСР,
виражаючи волю народу України,
прагнучи створити демократичне суспільство,
виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,
шануючи національні права всіх народів,
дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,
визнаючи необхідність побудови правової держави,
маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,
ПРОГОЛОШУЄ
державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».
Суверенітет держави – політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність у зовнішньополітичній сфері.
Правовою основою державного суверенітету є конституції країн, декларації, визнані принципи міжнародного права, які фіксують суверенну рівність держав, їхню територіальну цілісність, невтручання у внутрішні справи, право націй на самовизначення.
Декларацією суверенітету Верховна Рада УРСР проголосила верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Жодних обмежень щодо культури, мов чи гуманітарних потреб у Декларації не містилося, громадяни всіх національностей визначалися народом України.
За документом визнавався обов’язок державних органів влади забезпечувати національно-культурне відродження Українського народу, запровадження та функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя.
Базові положення Декларації стали основою головних законодавчих документів державного значення – Конституції та законів України. Було розпочато процес створення і втілення Конституції України.
Ідея створення Декларації належить Вячеславові Чорноволу. Проєктів Декларації було чимало – цілих 12. Зрештою за основу взяли проєкти депутата від «Народної влади» Сергія Головатого і Президії Верховної Ради України.
Одразу після ухвалення Декларації Левко Лук’яненко з натхненням говорив на мітингу перед Верховною Радою: «Ця Декларація – це програма виходу України з-під влади Москви. Від нас із вами залежить, чи стане Декларація практичною програмою будівництва незалежної України, чи промосковським комуністам-ортодоксам вдасться перетворити її в черговий порожній папірець».
Іван Драч писав: «До цього Документу ми повинні ставитися із належною поштивістю і пошаною, але і з розумінням того, що це лише початок тої величезної і грандіозної роботи, яка називається творенням Української держави» («Літературна Україна», 30 серпня 1990 р.).
Майбутній перший президент України Леонід Кравчук теж відзначав важливу роль Декларації у боротьбі за незалежність України: «По-перше, це єдино можливий на той час і перший в історії України державно-правовий документ або державно-політичний, який проголосив суверенітет. До цього часу проголошували і суверенітет, і незалежність різні організації: Народний рух, Гельсінська спілка тощо. Але на державному рівні (що дуже важливо!) вперше радянська соціалістична держава проголошує суверенітет. Це унікальне явище. По-друге, декларація як документ розбудила лідерів, розбудила частину українського суспільства і народу та вселила в нього віру, що таки суверенітет, і таки незалежність можливі в наш час». (Радіо «Свобода», 17 липня 2010 р.).
Іван Заєць так коментував ці події: «Переломним моментом стало ухвалення декларації 16 липня 1990 р. ...Ідея незалежності Української держави оселилася у владних коридорах, а до цих пір жила на майданах. ...Незалежність стала питанням часу. 3 серпня Верховна Рада ухвалила закон про економічну самостійність України, 30 липня – постанову про військову службу, яка започаткувала повернення наших хлопців із конфліктних гарячих точок. 24 жовтня 1990 р. у Верховна Рада внесла зміни до Конституції про перевагу республіканських законів над союзними. Фактично луснула правова союзна система. ...Горбачов хотів ще зберегти Радянський Союз. Україна і тут показала ...небажання грати за московським сценарієм. Верховна Рада паралельно оголосила всеукраїнське опитування, результат якого фактично обнулив горбачовський референдум, бо орієнтував насамперед на створення власної держави, а не на збереження Союзу. ГКЧП – це була реакція на самостійницьку ходу України. ...Тому державність нам не впала з неба, ...потрібна була повна мобілізація патріотичних сил, усього українського суспільства, щоб здобути державу».
Декларація про державний суверенітет України стала важливим кроком українського народу у боротьбі за політичну й економічну самостійність. Документ став основою для «Акту проголошення незалежності України» і явив собою фундамент для майбутньої Конституції і законів України. Прийняття Декларації про державний суверенітет України підтвердило неминучість розпаду комуністичної тоталітарної імперії – СРСР.