Хоча Друга світова війна прийшла в Україну в 1939 р., все ж для більшості населення центральних і східних регіонів саме день 22 червня 1941 р. зруйнував звичний життєвий порядок. О четвертій годині ранку без оголошення війни після артилерійської і авіаційної підготовки головні сили Вермахту і війська німецьких союзників (близько 190 дивізій) раптово почали потужний наступ по всьому західному кордоні СРСР від Чорного до Балтійського морів.
Бомбардуванню піддалися Київ, Рига, Каунас, Шауляй, Вільнюс, Мінськ, Гродно, Брест, Барановичі, Бобруйськ, Житомир, Севастополь та інші міста, залізничні вузли, аеродроми, військово-морські бази СРСР. Здійснювався артилерійський обстріл прикордонних укріплень і районів дислокації радянських військ поблизу кордону. О п’ятій годині ранку німецькі війська перейшли державний кордон СРСР і повели наступ углиб радянської території. Тільки через півтори години від початку наступу посол Німеччини у Радянському Союзі граф Вернер фон Шуленбург зробив заяву про оголошення війни СРСР.
О дванадцятій дня всі радіостанції Радянського Союзу передали урядове повідомлення про напад Німеччини. У заяві, з якою від імені Центрального Комітету Комуністичної партії і Радянського уряду виступив народний комісар закордонних справ В. Молотов вказувалося, що напад Німеччини на СРСР − безпрецедентне в історії цивілізованих народів віроломство.
Слідом за урядовим повідомленням був переданий Указ Президії Верховної Ради СРСР про мобілізацію військовозобов'язаних громадян 1905-1918 рр. народження. 23 червня була створена Ставка Головного Командування Збройних Сил СРСР (пізніше Ставка Верховного Головнокомандування) на чолі з народним комісаром оборони, Маршалом Радянського Союзу С. Тимошенком.
У прикордонних боях і у початковий період війни (до середини липня) Червона Армія втратила вбитими і пораненими 850 тис. чоловік; було знищено 9,5 тис. гармат, понад 6 тис. танків, близько 3,5 тис. літаків; у полон потрапило близько 1 млн. чоловік. Німецька армія окупувала значну частину країни, просунулася углиб на 300-600 км, втративши при цьому 100 тис. чоловік убитими, майже 40% танків і 950 літаків.
Сталінська держава більше десяти років готувалася до майбутньої війни: у країні пройшла індустріалізація, була створена наймогутніша на континенті армія. Ідеологічна машина СРСР готувала населення до війни «малою кров’ю» на чужій території. Очікувався переможний «визвольний похід» у Європу. Втім, усі розрахунки, розроблені стратегії влітку 1941 р. виявилися провальними. І лише героїзм радянських людей вкупі із невичерпними імперськими ресурсами і допомогою союзників дозволили пізніше подолати цей провал.