Книги про Голокост в Україні Бориса Забарка для західного світу

26.01.2021

У 2019 до 75-річчя закінчення Голокосту в Україні, а також перемоги над нацизмом у Другій світовій війні в Європі англійською та німецькою мовами вийшли дві книги спогадів очевидців – тих, кому вдалося вижити на окупованій нацистами території України у 1941–1944 рр. д-ра Бориса Забарка. Йдеться про двотомник Б. Забарка «Life in the Shadow of Death : Recent memories about of the Holocaust in Ukraine Testimonies and Documents». Vol. 1–2. Melitopol, 2019. 1242 p. («Життя в тіні смерті. Останні спогади про Голокост в Україні. Свідчення і документи») та фундаментальну працю спільно з німецькими друзями і колегами з Кельну Маргарет і Вернером Мюллерами «Leben und Tod in der Epoche des Holocaust in der Ukraine. Zeugnisse von Überlebenden». Berlin, 2019. 1100 s. («Життя і смерть в епоху Голокосту в Україні. Свідчення тих, хто вижив»).

Борис Забарко (нар. 1935 р.) – історик, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії Національної Академії наук України, премії європейської організації «Бней Бріт» «In Recognition for immortalizing the Holocaust tragical memory» («На знак визнання за увічнення трагічної пам’яті Голокосту»), автор понад 200 книг і статей, опублікованих в Австрії, Великій Британії, Державі Ізраїль, Німеччині, Росії, США, Угорщині, Україні; голова Всеукраїнської асоціації євреїв – колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів, сам був в’язнем Шаргородського гетто (Вінницька обл.).

Треба відмітити, що зазначені книги Бориса Забарка є продовженням виданих раніше німецькомовної («Nur wir haben überlebt. Holocaust in der Ukraine. Zeugnisse und Dokumente». Köln, 2004. 478 s.; 2016. 576 s. («Вижили тільки ми: свідчення й документи»)) та англомовної («Holocaust in the Ukraine». London–Portland, 2005. 394 р. («Голокост в Україні»)) збірок, але, на відміну від них, які стали бібліографічною рідкістю, у нових виданнях спогади очевидців охоплюють усю територію України, усі зони окупації, і розташовані в хронологічному порядку. У нових книгах спогади очевидців Голокосту перекладені з 6 томів серії «Голокост в Україні. 1941–1944». Історик багато років здійснює колосальну роботу зі збирання та публікації свідчень тих, хто пережив Голокост. Серед цих спогадів рясніє багато історій порятунку єврейського населення місцевими мешканцями, у тому числі – українцями. Багатотомні видання, які опублікував Б. Забарко і в попередні роки (Живыми остались только мы : Свидетельства и документы. Киев : Задруга, 1999. 568 с.; Жизнь и смерть в эпоху Холокоста : Свидетельства и документы. Кн. 1–3. Київ : Дух і Літера, 2006–2008; Мы хотели жить… : Свидетельства и документы. Кн. 1–2. Київ : Дух і Літера, 2013–2014) є даниною пам’яті жертвам Голокосту та тим, хто чинив опір нацистському геноциду, а також цінним історичним джерелом для вивчення феномену рятування євреїв місцевим населенням.

Структурно видання складаються з двох частин: перша – власне, свідчення очевидців, а друга (яка становить майже чверть загального обсягу) – наукові примітки до тексту, що є ґрунтовним науковим матеріалом, містять посилання на наукову і документальну джерельну базу, бібліографію різними мовами, географічних мап, таблиць, глосарію, географічного покажчика тощо. Це допомагає читачам краще орієнтуватися в історичних фактах щодо місцевості, часу, імен, подій, пов’язаних з Голокостом в Україні. Оскільки книги орієнтовані на закордонну аудиторію, вступні статті до них написали відомі в науковому світі вчені: д-р Дітер Поль (Німеччина), д-р Карел Беркгофф (Нідерланди), д-р Мартін Дін (США).

Як зазначає сам автор, видання призначені для того, аби розповісти «про трагедію та опір українського єврейства у роки війни і Голокосту як частини світового єврейства і українського суспільства, про нелюдські страждання і про життя простих людей, які приречені на загибель, але чинили спротив і боролися за своє існування, які зберегли людську подобу і перемогли смерть»[1].

Важливість і цінність спогадів очевидців зрозуміла, певно, кожному. Адже кожний прожитий день віддаляє від подій Другої світової війни та Голокосту і в умовах, коли відсутні документальні підтвердження злочинів, знищені усі сліди або свідки, спогади очевидців – єдине джерело інформації для реконструювання подій минулого.

Опубліковані свідчення очевидців і порятованих дають можливість зберегти у пам’яті і в історії імена, події і локації, пов’язані з геноцидом єврейського народу в Україні, про які до цього не було відомо. Видання містять історії рятування євреїв місцевим населенням, історії тих, кого в силу певних обставин Яд Вашем не удостоїв високого звання «Праведник народів світу». У книгах наведено спогади, як ці люди в небезпечних умовах, ризикуючи своїм життям і, зазвичай, життям своїх родин, надавали допомогу єврейському населенню, часто своїм близьким, друзям і сусідам, але, водночас, і людям незнайомим. Вони попереджали про єврейські погроми або й запобігали їм, допомагали євреям втекти з гетто і переховуватися в найближчих населених пунктах, переправляли в ті райони Трансністрії, де було безпечніше, забезпечували харчами чи фальшивими документами, надавали прихисток у власних оселях тощо. Серед випадків порятунку євреїв місцевим населенням свідки, чи не вперше, згадують рятування їх «хорошими німцями»[2].

Автори спогадів не обійшли увагою складні, провокативні і болючі питання колаборації з нацистами місцевих мешканців, доноси і акції зачисток українськими поліцаями.

Тож, зазначені видання Бориса Забарка покликані розповісти закордонному читачу про події Другої світової війни та Голокосту на окупованій нацистами території України у 1941–1944 рр. Історії свідків цих подій містять документальний матеріал про трагічну долю українського єврейства під час нацистського геноциду, про відносини між євреями та неєвреями, колабораціоністами, байстендерс (пасивна частина населення, яка бездієво спостерігала за подіями) і тими сміливими людьми, які в часі лихоліття простягнули руку допомоги єврейському народу, яких визнано «Праведниками народів світу» і яким це звання не присуджено, але завдяки саме їм автори спогадів пережили Голокост.

 

[1] Борис Забарко: «Чем менше остается очевидцев и жертв Холокоста, тем больше возникает его отрицателей». Еврейский обозреватель: информационно-аналитическое издание еврейской конфедерации Украины. 

[2] Там само