«Душа людини – світильник Г-сподній».
(Книга Приповістей Соломонових 20:27
Цього року, наприкінці травня непересічній Людині, одному з лідерів єврейського відродження у Дніпрі та Україні, Аркадію Шмісту (1946–2005), виповнилось би 80 років[i]. На жаль, уже понад 20 років він не з нами поруч. Проте, попри передчасний відхід, А. Шміст залишив по собі багато важливих звершень. Одним з них була справа збереження та вшанування пам’яті про євреїв-жертв нацистського геноциду в Дніпрі.
Саме А. Шміст був одним з ініціаторів проведення відкритих меморіальних заходів на території Студентського парку[ii] – місця, де 13–14 жовтня 1941 р. німецькі поліцейські підрозділи убили від 11 до 13 тис. жителів міста. Наприкінці 1980-х рр. на жалобні мітинги, ініційовані А. Шмістом та Дніпровською єврейською общиною, збиралися кілька тисяч людей – жителів міста.
Протягом тривалого часу А. Шміст прагнув не лише вшанувати належним чином пам’ять загиблих, але й вберегти місце їхнього спочинку від плюндрування. На жаль, останнє вдалося лише частково. Місто та тодішнє керівництво Дніпровського державного університету[iii] не зважали на історію місця та з чистим, необтяженим моральними застереженнями сумлінням, виконало ще радянський (як за хронологією, так і за духом) план облаштування стадіону. Так, на місці, де з волі людиноненависницького нацистського режиму були позбавлені життя діти, жінки, літні люди – жителі нашого міста, з’явилася споруда для здорового дозвілля. Один тоталітарний режим – нацистський – прагнув тотального фізичного знищення євреїв; виховані ж на цінностях іншого – комуністичного – мимоволі солідаризувалися з нацистами та з відвертою байдужістю забудували місце трагедії євреїв.
Тим не менше, саме завдяки енергії А. Шміста на одному зі схилів Довгої балки з’явився пам’ятник, яким майже через шістдесят років після фатального жовтня 1941 р. було означене місце страшної трагедії[iv]. Пам’ятник мав бути лише початковим етапом на шляху створення масштабного меморіалу, який би містив згадки про всіх убитих нацистами на теренах Довгої балки. Із цією метою А. Шміст разом з однодумцями вів копітку роботу щодо створення реєстру жертв Голокосту із числа жителів Дніпра.
Свічник, який ви можете побачити на світлині – теж одне із творінь А. Шміста. Ще до встановлення пам’ятного знака цей меморіальний артоб’єкт використовувався Дніпровською єврейською общиною під час церемоній вшанування пам’яті. Свічник містить 12 свічок, які символічно нагадують нам про тисячі убитих у дніпровському яру, а також символізують пам’ять про понад шість мільйонів євреїв – жертв Голокосту.
На вершині світильника міститься символічне шестикратне повторення сполучень івритських літер ה («Хе») і י («Йуд»). Разом літери утворюють слово «Хай» («живий») та символізують відродження Життя попри Катастрофу, яка випала на долю єврейського народу. В одній із публікацій газети «Шабат Шалом» свічник названо «Менора Зікарон»[v] ( מנורת זיכרון), що у перекладі означає «Менора пам’яті» та підкреслює меморіальну функцію предмету.
Свічник відтепер перебуває у стінах єврейського Музею. Він є нагадуванням про діяння Аркадія Шміста, а також людей його покоління – тих, хто стояв біля витоків відродження дніпровської єврейської общини наприкінці 1980-х рр.
Музей щиро вдячний за безцінний дар рабину Реувену Камінецькому, а також Олександру Шеферу за сприяння у переданні експонату.
[i] Детальніше про Аркадія Шміста можна дізнатися з короткого нарису Олександра Бистрякова «Згадаймо Аркадія Шміста», опублікованого в останньому номері газети «Шабат Шалом». Стаття доступна за посиланням: https://shabat.com.ua/perehrestya-chasiv/zgadajmo-arkadiya-shmista/.
[ii] До 2022 р. – парк імені Юрія Гагаріна.
[iii] Нині – Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара.
[iv] Пам’ятник, створений за ескізом А. Шміста, був встановлений 29 жовтня 2000 р. На ньому двома мовами (українською та івритом) зазначено: «У цій землі лежить прах 10000 мирних євреїв Дніпропетровська, жорстоко вбитих 13–14 жовтня 1941 року, і ще багатьох інших святих братів і сестер, закатованих і розстріляних фашистами (1941–1943). Та згада Б-г наш зі своєї ласки і їх, і усіх праведників світу та помститься за пролиту кров рабів своїх (з молитви «Отець Милосердя»)».
[v] Пергат Г. День Катастрофы // «Шабат Шалом». – 2001. – № 5 (99) (май). – С. 3.