Серед численних експонатів Музею є такі, що представляють собою предмет особливої гордості нашого закладу. Зокрема, це мальовані кадри з мультфільму «Бобе майсес», передані Інститутом Юдаїки (м. Київ). Відома ще з останньої третини ХІХ ст., техніка мальованої мультиплікації передбачає послідовно промальований на плівці (в даному випадку – целулоїді) кожну фазу руху персонажу. Після чого плівки з різними героями поєднуються у єдиний відеоряд.
У далекому 1993 р. з’явився перший (і фактично єдиний на сьогодні в Україні) мультфільм «Бобе майсес», створений на основі багатого єврейського фольклору. Тоді він був визнаний найкращим анімаційним фільмом України. І ось минулого року отримав нове життя: зусиллями кінокомпанії «МаГіКа-фільм» у співпраці із «Довженко-Центр» за підтримки Українського культурного фонду, мультфільм було реставровано та оцифвровано. Стрічка отримала нове звучання – головний герой розмовляє голосом видатної української акторки Ади Роговцевої.
Сама Ада Миколаївна зізнавалась в інтерв’ю: «Цей матеріал мені відразу сподобався. Фільм чудовий, досконалий, з великим гумором. І серйозний, і філософський. Анімація прекрасна. Для мене це досконалий твір».
Режисеркою, сценаристкою (у співавторстві із Е. Кірічем) та аніматоркою стрічки виступила Олена Касавіна (народ. 17.04.1952 р.). Саме вона причетна до створення улюблених багатьма дітьми та дорослими мультфільмів «Як Петрик П’яточкін слоників рахував» (1984 р.), «Лікар Айболить» (1984–1985 рр.), «Острів скарбів» (1989 р.), «Енеїда» (1991 р.) тощо.
Мультфільм «Бобе майсес» розповідає про життя євреїв у Східній Європі та зображує традиції єврейської громади. Це так звані «Хелмські історії», фольклор євреїв, які мешкали у містечках Вінницької області. Всі ці історії, приказки розповідала Олені її рідна бабуся. Головний герой, Бобе майсес – старий, який ділиться життєвим досвідом з молоддю, передаючи їм важливі настанови про моральні цінності.
Історія старих містечкових євреїв, наших бабусь і дідусів, які раніше жили тут, за межею осілості та яких більше немає, вже потрохи забувається та дещо нівелюється. Що лишилося від них? Книги Шолом-Алейхема, картини М. Шагала, кілька мелодій для скрипки, пожовклі фото... І – казки, фольклор. Те, що становить не просто усталену традицію єврейського народу, але й виступає важливим фактором збереження національної самосвідомості, мови та загалом культури.
Завдяки таким рідкісним та цінним експонатам, отриманим від шанованих партнерів, Музей має можливість розповісти маловідомі, але вкрай важливі для усвідомлення, історії. Незабаром ці експонати займуть гідне місце в основній експозиції.