Після поразки в Першій світовій війні Німеччина була позбавлена можливості розміщувати війська в Рейнській області. Це закріплювалося у Версальському мирному договорі 1919 р.1 задля створення буферної зони, щоб не допустити нової війни. У 1925 р. положення про демілітаризацію регіону було повторене у Локарнських договорах2.
У 1933 р. канцлером Німеччини став Адольф Гітлер, а наступного року Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини добула всю повноту влади в країні. У 1935 р. Німеччина в односторонньому порядку денонсувала Локарнські угоди.
Порушивши попередні домовленості, 7 березня 1936 р. німецькі збройні сили (19 піхотних батальйонів та авіація) зайняли демілітаризовану Рейнську область. Вони досягли Рейну об 11-й годині ранку, і три батальйони переправились на західний берег. Цей крок став першим етапом масштабного територіального переділу Європи Гітлером, перевіркою рішучості західних держав та успішним балансуванням на межі війни через відсутність військової відповіді. Показово, що Європа, Франція та Британія обмежились з цього приводу лише низкою заяв; у свою чергу Ліга націй також обмежилася констатацією факту порушення Німеччиною Локарнських угод.
Франція, маючи достатньо військових ресурсів для миттєвої відповіді, зіткнулася з внутрішньополітичними проблемами та не бажала ризикувати новим конфліктом без підтримки Британії. Влада Сполученого Королівства сприйняла цей акт не як агресію, а як відновлення Німеччиною своїх «законних прав» на власну територію. Британська політика умиротворення передбачала поступки Гітлеру заради уникнення війни.
Для Гітлера цей успіх мав колосальне значення. Він переконався, що європейські держави не готові активно протидіяти його амбіціям і в наступні роки відбувся аншлюс Австрії, анексія Судетської області та, зрештою, початок Другої світової війни.
Після захоплення Рейнської області Гітлер у листуванні з главами провідних європейських держава божився, що це його перше і останнє територіальне придбання. Аналогічні заяви нацистського очільника лунали і в 1938 р. під час анексії Австрії та розчленуванні Чехословаччини. Потрібна була лише відверта збройна агресія проти Польщі, щоб світ нарешті зрозумів – диктатор брехав і продовжує брехати.
З тих подій минуло 90 років, однак попередній досвід для Заходу виявився марним, бо в умовах прямих загроз і війни у Східній Європі, він досі продовжує частково дотримуватися політики умиротворення. На початку ХХІ ст. ще до повномасштабного вторгнення в Україну 2022 р. світова спільнота була свідком вторгнення в Грузію, анексії Криму, війни на Донбасі, а також системної інформаційної війни проти Заходу, втім ані Європа, ані США не дали належної відповіді…
1. Версальський мирний договір був підписаний в липні 1919 р. Згідно з його положеннями, на Німеччину накладались зобов’язання виплатити державам-переможницям значні репарації, її армія зазнавала істотного скорочення, країна втрачала всі свої колонії і велику частину спірних з сусідніми державами територій, а німецьке лівобережжя Рейна і 50-кілометрова смуга правобережжя підлягали демілітаризації.
2. У 1925 р. скликана в швейцарському місті Локарно мирна конференція затвердила кордони європейських держав, визначені у Версальському договорі, і погодила прийняття Німеччини до Ліги Націй. У 1930 р. з демілітаризованої Рейнської області було виведено останні військові частини країн-переможниць.