Читати його сьогодні –
вчитися людяності в часи, коли світ знову стає крихким.
Аарон Аппельфельд (івр. אהרן אפלפלד) – видатний ізраїльський письменник, один з найтонкіших, найоригінальніших і найсприйнятливіших авторів, які присвятили свою творчість пам’яті про Голокост.
Народився 16 лютого 1932 р. в с. Стара Жадова Чернівецької обл. (тоді Румунське королівство) в заможній родині асимільованих буковинських євреїв Михаєля та Боні Аппельфельд. Тож, першими мовами Аарона (ім’я при народженні Ервін) стали німецька та їдиш, якому він навчися від бабусі. У 1941 р., коли хлопчику було дев’ять років, румунська армія вже, як поплічниця нацистської Німеччини, повернулася після року радянської окупації. Майбутній письменник пережив усі жахи Голокосту – на його очах розстріляли матір, він з батьком потрапив до чернівецького гетто, був депортований до концтабору в Трансністрії, звідки йому вдалося втекти. Проте він загубив батька*. Після трьох років переховувань і поневірянь німецько-румунської окупації підліток опинився в Червоній армії. Він служив кухарем. Після закінчення Другої світової війни Аппельфельд провів кілька місяців у таборі для переміщених осіб в Італії, перш ніж іммігрувати до Палестини в 1946 р.
В Ізраїлі уродженець Буковини компенсував брак формальної освіти** та вивчив іврит. Після служби в армії навчався в Єврейському університеті в Єрусалимі на факультеті їдишу та їдишської літератури. Проте, саме опанування івритом дало йому поштовх для початку творчої діяльності. Так, Аарон Аппельфельд став письменником, який навчився мовчати івритом про те, що кричало в ньому німецькою, українською та їдишем. Оскільки теми його творчості оберталися навколо Голокосту, він не міг змусити себе писати німецькою. Дебютний роман «Дим» (1962) оголив біль іммігрантів, які будують нове життя на руїнах минулого. «Баденгайм, 1939» тонко натякає на наближення Катастрофи, а «Усім, кого я кохав» показує трагедію через очі дитини.
Аппельфельд писав про пам’ять і травму, доводячи, що без минулого немає майбутнього. Його проза вчить слухати тишу й цінувати стійкість духу. Лавреат Премії Ізраїлю, найвищої нагороди країни, безлічі інших міжнародних та ізраїльських премій і нагород, написав і видав понад 40 книжок, які перекладені на понад 30 мов. Три книги Аарона Аппельфельда, в яких письменник розповідає про страшні часи його дитинства, перекладено українською: «Катерина» (перекладачі – В. Радуцький, І. Білик), «Сторінки мого життя» (В. Радуцький, П. Рихло) і «Квіти пітьми» (В. Радуцький, О. Пендерецька). Коли в 1995 р. «Катерина» вийшла українською, Аппельфельд сказав: «Я повернувся в Україну!». У 1998 р. його повернення відбулося фізично – він побував у рідних краях, у буковинському селі Стара Жадова, де народився.
Квінтесенція усіх ніжних, щемливих відчуттів письменника до Батьківщини сформульована у «Слові до українського читача», яким відкривається переклад його книги «Катерина»: «…Та, мабуть, іще частіше, ніж до тих літ поневіряння, сповненого недитячих страждань та смертельної небезпеки, моя душа поринає в інші спогади: батьківський дім у Чернівцях і вкраїнська жінка, моя доглядальниця. Ні, жінка була не одна-єдина, за роки мого дитинства їх перебуло кілька, але всі вони відзначались добротою, турботливістю та щирою ласкою. Усіх їх я однаково любив, і їхні обличчя, голоси та вчинки дивно злилися для мене в єдиний образ, що став у моїй повісті Катериною.
…Завдяки цим жінкам уперше й назавжди ввійшло в моє життя й свідомість українське село. Завдяки їм увійшла в мою душу вкраїнська мова – я вчився її в них, як вони в мене – ідишу. Згодом, у страшне воєнне лихоліття, коли я мусив приховувати своє походження, українська мова, якою я розмовляв по-хлоп’ячому досконало й жваво, стала мені своєрідним щитом, тож маю право сказати, що це вони, ті жінки, врятували мені життя, затуливши невидимим крилом своєї материнської любові…».
Останні роки життя Аарон Аппельфельд жив в м. Мевасерет-Ціон і викладав літературу в Університеті ім. Бен-Гуріона в Негеві. Помер великий письменник 4 січня 2018 р.
* У 1960 р. Аарон возз’єднався зі своїм батьком після того, як знайшов його ім’я у списку Єврейського агентства. Обидва вважали, що інший був убитий під час Голокосту та дістався до Ізраїлю окремим шляхом. Возз’єднання було настільки зворушливим, що Аппельфельд ніколи не зміг написати про це.
** Рідною мовою Аппельфельда була німецька, він також вільно володів їдишем, українською, румунською, російською, англійською та італійською мовами, але практично не вмів писати на жодній з них.