Цього дня Україна та світ вшановують пам’ять жертв Голодомору. Цей геноцид став трагедією України та людства. Він є і родинною болючою пам’яттю багатьох українців, зокрема співробітників нашого Музею, про загибель близьких і рідних у ті страшні часи.
Голодомор 1932–1933 рр. став наслідком кампанії з колективізації сільського господарства, «розкуркулення» селян, хлібозаготівель та інших проявів сталінської економічної політики в Україні. Колгоспи і цілі села за невиконання плану по хлібозаготівлям заносилися державою на «чорну дошку» з вилученням усіх промислових товарів і припиненням подальшого їх завезення. Жертвами штучно створеного комуністичною владою Голодомору, за різними підрахунками, стали від 3 до 7 мільйонів українців, які складали більше 80 % жертв, а також євреїв, поляків, болгар, німців росіян та представників інших етнічних груп, що мешкали у національних районах на території УСРР. Документально засвідчені факти смерті від голоду в єврейських національних районах – Сталіндорфському (Дніпропетровська область), Новозлатопольському (Запорізька область), Калініндорфському (Херсонська область).
Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, але й всіляко заборонялися згадки про цю подію. Пережиті жахіття залишили глибоку травму в кількох поколіннях українців. Унаслідок Голодомору активний, а тим більше масовий спротив радянському режиму було припинено.
Оприлюднення інформації про злочин радянського режиму та вшанування пам’яті жертв Голодомору розпочалося лише за часів незалежної України. У 2006 р. Верховна Рада України офіційно визнала Голодомор 1932–1933 рр. геноцидом українського народу. На сьогодні актом геноциду Голодомор на міждержавному рівні, крім України, визнають два десятки держав-членів ООН. І цей процес буде тривати, навіть можна гарантовано прогнозувати його пришвидшення, – адже з часом все очевиднішою стає агресивна сутність російської державної політики.
Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» розглядає Голокост, головну тему Музею, в контексті інших геноцидів. Тож у нашому Музеї розроблялася тема історії Голодомору, як невід’ємної частини спільної пам’яті усіх українців, незалежно від етнічної чи релігійної приналежності. У 2016 р. однією з перших в Україні була відкрита експозиція, присвячена Голодомору 1932–1933 рр.
Дев’ять десятиліть потому проти українців знову застосовуються методи геноциду.
Сьогодні ми з вами є свідками того, як держава-агресор, нездатна перемогти на полі бою, за допомогою ракетних ударів намагається створити нестерпні умови життя в українських містах – залишає мешканців без води, світла, опалення, зв'язку. Такими діями ворог сподівається зламати волю українців до спротиву, посіяти хаос і зневіру.
Втім, реакція українського суспільства абсолютно протилежна: люди усвідомлюють, що ворог має на меті знищення не тільки збройних сил, політичної верхівки, а населення країни як таке. Українці гуртуються у взаємодопомозі. Вони обладнують пункти незламності в містах, збільшують підтримку ЗСУ, бо справедливо вбачають в них гаранта від продовження людиноненависницьких практик рф.
Завтра о 16.00, де б ми не були – вдома, в будь-якому регіоні України чи поза батьківщиною – запалимо свічку пам'яті у своєму вікні.
Пам’ятаймо. Єднаємось. Переможемо.