«В українських містах і селах майданом традиційно називалась площа в центрі, де збирались люди для спілкування, вирішення громадських і приватних ділових справ і розваг. Слово потрапило до слов'янських мов разом з іншими запозиченнями з мов степових кочівників.»
(зі Тлумачного словнику української мови)
«Переведіть мене через майдан,
Де все святкують, б'ються і воюють,
Де часом і себе й мене не чують.
Переведіть мене через майдан.Переведіть мене через майдан,
Де я співав усіх пісень, що знаю.
Я в тишу увійду і там сконаю.
Переведіть мене через майдан»
(Віталій Коротич)
Події, які почалися 21 листопада 2013 р., привели до такого повороту в історії України, що без перебільшення можна назвати наріжним каменем у боротьбі людей за свободу та демократію, вільне життя усіх народів, які складають українське суспільство.
Євромайдан, Революція гідності – так назвуть люди протистояння у багатьох містах України, насамперед у Києві восени 2013 – взимку 2014 р. Саме з цих днів у подальшому відраховуватимуть початок існування України як держави, що має в основі європейську демократію та виборює справедливий світоустрій. Саме в результаті цих подій почалося руйнування впливу на світ «російської імперії» та її ідеологічний крах.
Зараз ще значна кількість людей не усвідомлює значущості тих подій. Російська пропагандистська машина та шанувальники радянщини всередині України розвели велику кількість фейків про Революцію гідності та про людей, які брали в ній участь від теорій про організацію та фінансування протестувального руху американськими спецслужбами, історій про спалення на Майдані «беркутівців» і «наколотих» апельсинів від Людмили Янукович до тверджень про наркоманів і п’яниць, які брали в ньому участь. Хтось з них намагається применшити його значення, інші звинувачують майданівців у подальшої анексії Криму та подальшій війні на Донбасі.
Насправді, спочатку ці події не здавалися настільки вагомими.
Після тижня чисельних, але розрізнених виступів проти згортання євроінтеграції Віктором Януковичем та його кабінетом на чолі з Миколою Азаровим, спецпризначенці «Беркуту» побили студентів, які вийшли на мирну демонстрацію.
Незабаром мітинги та страйки поширилися багатьма містами України, збираючи масу людей.
У відповідь владою були задіяні Антимайдан разом з «тітушками», а також викрадання людей, побиття, незаконні арешти і вбивства.
Натомість, кількість протестантів тільки збільшувалася. Одного дня на Майдані зібралося близько 1 мільйона осіб. Пліч-о-пліч стояли люди з різних міст України, представники різних етносів, вірувань. Була сформована і єврейська сотня.
Сотні і тисячі людей билися з бруківкою, палками і фанерними щитами з озброєними силовиками. Але перемогти репресивну машину було дуже важко.
Ще була кров, були смерті, була Небесна сотня.
А потім – наша Перемога. Україна прокинулась новою.
Ще було багато випробувань, буде чимало нових. Путінська росія не може терпіти існування країни, де «садок вишневий біля хати», де люди хочуть бути вільними, де може статися такий вибух волевиявлення, як Євромайдан.
рф хоче знищити Україну. Але вона зазнає поразки, бо українці знають, що таке воля і пройшли через горнило випробувань – передусім, через Майдан.