20 листопада 1945 р. в Палаці юстиції у Нюрнберзі розпочались засідання Міжнародного військового трибуналу проти 24-х високопосадовців нацистської Німеччини, звинувачених у злочинах проти людства та військових злочинах. 403 судових слухання, 116 свідків, більше 5 тисяч документальних доказів – Нюрнберзький судовий процес став чи не першою в історії подією подібної значущості. Він визначив нові види міжнародних злочинів, які потім міцно увійшли в міжнародне право і національне законодавство багатьох держав.
Ідеї щодо проведення суду над головними військовими злочинцями висловлювалися ще до перемоги над нацистською Німеччиною. Проте угоду між урядами чотирьох країн – переможниць у Другій світовій війні (Великої Британії, СРСР, США та Франції) про судове переслідування та покарання було підписано лише 8 серпня 1945 р. за підсумками Лондонської конференції. За цією ж угодою було створено Міжнародний військовий трибунал, що отримав повноваження судити і карати осіб, які вчинили або підготували військові злочини, злочини проти миру та людяності. На Лондонській конференції було також визначено головних військових злочинців: до списку увійшли з 24 нацистських політиків, військових та ідеологів фашизму. До списку не увійшли Адольф Гітлер, Генріх Гіммлер і Йозеф Геббельс, які на той час покінчили життя самогубством.
Процес у Нюрнберзі тривав 10 місяців, керував ним британський суддя Джеффрі Лоуренс. За цей час було розглянуто більше 5 тисяч документальних доказів, які дали підстави 1 жовтня 1946 р. винести вирок двадцяти двом головним нацистським військовим злочинцям. Ще до початку процесу покінчив життя самогубством голова Трудового фронту Роберт Лей, а голова концерну «Фрідріх Крупп» Густав Крупп був визнаний невиліковно хворим, у зв’язку з чим його справу було призупинено, а потім припинено зі смертю підсудного.
За вироком трибуналу 12 головних воєнних злочинців: Герман Герінг, Йоахім фон Ріббентроп, Вільгельм Кейтель, Альфред Розенберг, Ганс Франк, Вільгельм Фрік, Ернст Кальтенбруннер, Юліус Штрайхер, Альфред Йодль, Фріц Заукель, Артур Зейсс-Інкварт, Мартін Борман (заочно) були засуджені до смерті через повішення. 16 жовтня 1946 р. у Нюрнберзькій тюрмі вирок було виконано, тіла повішених спалено, а попіл розвіяно. Частину злочинців було засуджено до різних термінів ув’язнення.
Нюрнберзький процес став тим прецедентом, коли до кримінальної відповідальності вперше були притягнуті офіційні особи, відповідальні за планування, підготовку і розв’язування агресивних воєн, а військова агресія була визнана злочином проти миру. Міжнародний трибунал у Нюрнберзі сприяв створенню Конвенції ООН про запобігання та покарання злочинів геноциду, Декларації прав людини та, зрештою, став моделлю для створення Міжнародного суду у Гаазі.
Сьогодні, у ХХІ ст., ми знову переживаємо війну, знищення та злочини проти людства, спричинені військовою агресією росії проти України. Та ми впевнені, що на рашистських злочинців чекає та ж сама доля, що і на їх нацистських попередників, і головний суд ХХІ ст. станеться вже незабаром.
Пропонуємо Вашій увазі відеозаняття наукової співробітниці Музею Марини Стрільчук, присвячене Нюрнберзькому судовому процесу