Бухенвальд, один із наймасштабніших комплексів концентраційних таборів, створений Третім Рейхом для утримання політичних в’язнів, було відкрито в липні 1937 р. неподалік німецького міста Веймар. Після «Кришталевої ночі» 1938 р. есесівці відправили туди майже 10 тис. євреїв-чоловіків, які утримувалися в таборі в особливо жорстоких умовах. Згодом в Бухенвальді опинилися й інші категорії осіб – злочинці, Свідки Єгови, роми, дезертири з німецької армії; військовополонені (останні – вже ближче до завершального етапу Другої світової війни). Відомо, що з початком війни на території табору проводилися медичні експерименти на в’язнях – зокрема, з поширення інфекційних хвороб, дослідження над особами з нетрадиційною сексуальною орієнтацією з метою їх «лікування» тощо, які зрештою призвели до загибелі сотень людей. Табір став ще і джерелом безкоштовної робочої сили для підтримки військових дій Німеччини: так, на території комплексу діяв величезний завод боєприпасів. За роки Другої світової війни через табір пройшло майже 280 тис. в’язнів, з них понад 56 тис. загинуло.
Невдовзі перед звільненням Аушвіц-Біркенау та інших таборів, в’язнів зібрали та змусили йти «маршем смерті» до Бухенвальду. Так, в останньому в січні 1945 р. опинилося приблизно 10 тис. в’язнів, переважно євреїв. Ці «марші» відбулися і в Бухенвальді в квітні 1945 р. Тоді, напередодні появи військових США на території табору спалахнула акція спротиву групи в’язнів. Повстанцям вдалося захопити в полон кількасот охоронців табору, деяких вбили на місці. Остаточне звільнення табору разом із вцілілими в’язнями (понад 21 тис. осіб, з них близько 4 тис. – євреї з різних країн Європи) відбулося 11 квітня 1945 р., коли до Бухенвальду зайшли війська 6-ї броньованої дивізії (частина 3-ї Армії США).
***
В усталеній традиції деяких пострадянських країн (і донедавна України) ця дата має дещо некоректну назву як «Міжнародний день звільнення в’язнів нацистських концтаборів» з посиланням на відповідну резолюцію ООН, якої фактично не існує. Але назва виникла невипадково та пов’язана з політичною ситуацією після завершення Голокосту та Другої світової війни. Саме тоді вшановувалися героїчні сторінки війни; однією з них була й історія повстання в’язнів табору в Бухенвальді. Табір став символом героїзму в’язнів табору, що відіграло провідну роль у меморіалізації подій Другої світової війни серед країн антигітлерівського блоку в багатьох європейських країнах. Особлива роль табору Бухенвальд була вперше визначена в 1948 р., коли Міжнародна федерація колишніх політичних в’язнів вказала 11 квітня «Міжнародним днем колишніх політичних в’язнів» та «Міжнародним днем депортованих». Пізніше його було перейменовано на «День міжнародної солідарності звільнених політичних в’язнів та борців».
Із розпадом комуністичної системи значні зміни сталися в політиці пам’яті колишніх пострадянських республік – з’явилися нові наративи. Зокрема, одним з них стала меморіалізація єврейського геноциду. 27 січня 2005 р., відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН, стало Днем меморіалізації Голокосту в Європі – Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. Україна приєдналася до вшанування цієї пам’ятної дати з 2012 р. (Постанова Верховної Ради України 3560-VI від 05.07.2011 р.). Утім, в календарях низки колишніх радянських республік ще зберіглося позначення «Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських[1] концтаборів», вказаний з посиланням на звільнення Бухенвальду. Донедавна комеморативні заходи відбувалися на державному рівні, а також за ініціативи громадських утворень (передовсім, спілок колишніх в’язнів гетто, концтаборів)[2].
***
Підкреслимо, що ці факти жодним чином не применшують страждання та масові тортури в’язнів табору Бухенвальд, а також сотень інших, створених нацистами та їхніми поплічниками в роки Другої світової війни. Цей день є черговим нагадуванням про тих, хто знаходив сили та мужність протистояти нацистській системі примусу, формуючи тим самим локальні прояви Опору, наближав припинення масових страждань тисяч людей в концентраційних таборах за доби Голокосту.
[1] У Білорусі та РФ має офіційну назву: «Международный день освобождения узников фашистских концлагерей» (прим.).
[2] Зокрема, в 2023 р. Президент України вшанував пам’ять жертв концтаборів на місці масових розстрілів в Меморіальному комплексі «Бабин Яр» в Києві (https://www.president.gov.ua/news/prezident-ukrayini-vshanuvav-pamyat-zhertv-nacistskih-koncta-82189). Утім, в українському офіційному календарі знаменних та пам’ятних дат на 2024 р. ця дата вже відсутня (прим.).